Те, що ти не співаєш, не несеш мені каву у ліжко
не цілуєш моє волосся - нічого...
Те, де ти зараз, заводить мене у світ жахів...
перевертає всі мої нутрощі і забирає повітря.
Те, що ти прагнеш не можливо фізично. не можливо морально. не можливо ніколи.
Те, що я можу - Господь вже зробив за мене.. від мене.. поза мною.
Десь, де ховається справжність, є ще надія.її хоч би трошки..
Там, де мене загубили все сіро-блакитне...
все схоже на воду..
там, де мене загубили, мене вже ніколи не буде.
Все нереально відразливо і паскудно.
Ти зачиняєш задвірки. коментуєш політиків.
Я п'ю нестерпно гарячий, чорний чай і говорю з телевізором.
До божевілля німіють пальці... від холоду зводить м'язи
і так, як я бачу, ти - найнещасніший з тих, хто про це не говорить..
я найсмішніша з усіх твоїх бувших-любовей.. найсміливіша і найбезпорадніша.
Все як звичайно. а те, що трапляється - приправлене боєм і болем.